День пам'яті жертв голодоморів

Пекельні цифри і слова
У серце б’ють, неначе молот,
Немов прокляття ожива,
Роки ті чорні, голод...голод...
У люті сталінській страшній
Тінь смерті шастала по стінах.
...мільйонів. Боже мій!
Недолічилась Україна.
В історії ж пером швидким
Писались гімни і хорали,
А ці пекучі сторінки
З історії повикидали.
В руках, що виростили хліб,
Не залишили і зернини.
Ні, рід наш в горі не осліп,
Ти все згадаєш, Україно!
Згадай усе ти, щоб воздать
Близьким і дальнім людоморам.
Хоч радість легше пам’ятать,
Та треба пам’ятать і горе.

На українських землях найдавніші згадки про голодомор датуються епохою Київської Русі. Тоді вони були викликані природно-кліматичними умовами і мали регіональний характер. В пізніші часи регіонами, які найчастіше охоплював голод, були Полісся, степова Україна та гірські райони Карпат.

Особливо трагічним був для українського населення голодомор 1932-1933 років, який став наслідком застосованого під час колективізації сільського господарства терору голодом.

Під час хлібозаготівель узимку 1931-32р.р. багатьох колгоспах викачали навіть продовольче і насіневе зерно. В десятках районів України спалахнув голод із численними випадками людоїдства. Смертність на селі за перші шість місяців 1932р. перевищила звичайні показники на 150тис. чол. Аби запобігти втечі голодуючих за межі УСРР, на кордонах республіки були розміщені загороджувальні загони. У грудні 1932р. в СРСР була запроваджена система внутрішніх паспортів, але тільки для населення міст і новобудов. Селяни своїм безпаспортним статусом примусово прив’язувалися до землі. Голодомор призвів до загибелі в межах УСРР близько 3,5млн. селян. 

До дня пам’яті жертв голодоморів в Україні в нашій бібліотеці оформлено книжково-тематичну виставку “Голодомор – страшна і трагічна сторінка нашого народу” і проведено вечір – реквієм: “Розіп’ята душа на хресті всевишньої печалі” та перегляд літератури “Тернова дорога України”.