Міжнародний день театру

«Шекспір сказав:

“Світ – театр і ми всі в ньому актори”.

А Сковорода ще доповнив:

“І кожен грає ту роль, на яку його поставили»

Міжнародний день театру відзначається щорічно 27 березня з 1962 року. Він був заснований у Відні на IX конгресі Міжнародного інституту театру (MIT) при ЮНЕСКО. Діяльність MIT, згідно з його статутом, має бути направлена на «зміцнення миру і дружби між народами, на розширення творчої співпраці всіх діячів світу».

Згадка про перший театральний досвід датується 2500 роком до нашої ери. Перша театральна гра відбулася в Єгипті. У давній Греції театр став формуватися як мистецтво, встановлювалися чіткі визначення трагедії і комедії, а також інших театральних форм. В Україні театральне мистецтво бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях і обрядах.

Театр завжди мав виключно важливе етичне і художнє значення, сприяв формуванню естетичного смаку, розширенню кругозору. Чи слухаємо ми оперу, чи насолоджуємося майстерністю і грацією артистів балету або з душевним трепетом стежимо за грою драматичних акторів, - ми завжди відчуваємо особливу атмосферу свята.

До Міжнародного дня театру в нашій бібліотеці оформлено книжкову виставку «Корифеї українського театру». 

Всесвітній день поезії

«Поезія - це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі»

Ліна Костенко

Всесвітній день поезії – свято, яке відзначається щороку 21 березня (в день весняного рівнодення). Встановлено 1999 року ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО. Вперше відзначено 21 березня 2000 року.

Уся історія людства показує, що поетичне слово йде поруч із людиною. З давніх давен людині властиво використовувати дар Божий - мову, для вираження своїх емоцій чи оспівування найпрекраснішого почуття - любові.

Поети - люди не малодушні, багаті душею. Вони здатні до вияву сильних емоцій, їм властиве почуття прекрасного.

Людина, що знаходиться у фокусі поетичних променів - це складна особистість, чутлива до найдрібнішої неправди, інтелектуально багата, не заспокоєна в духовній суті. Її поезія - це не просто точна рима. В поезії має бути душа поета. Таку думку висловив Василь Симоненко у своєму вірші «Про поезію».

Поету, кажуть, треба знати мову

Та ще й уміти вправно римувать.

Натхнення і талант - і все готово,

Слова самі піснями забринять.

То правда все, але не в тому сила,

Мені здається, що не тим вірші

У дні тяжкі серця наші палили,

Любов і зненависть будили у душі.

Бо не запалить серце точна рима,

Яку хтось вимучив за місяць чи за ніч.

Ні, інша сила, буйна, незборима,

Вогнем і пристрастю напоює ту річ.

Ні, інша сила так цілющо діє,

Словам велику надає вагу,

Бо з нею світ цвіте і мелодіє

І світло б’є крізь морок і пургу.

Без неї рими, точні й милозвучні,

Не варті навіть драного гроша –

Слова звучать примусить сильно й гучно

Лише одна поетова душа.

До Всесвітнього дня поезії в нашій бібліотеці оформлено книжкову виставку «Поезія – це плід і роздумів, і вражень». 

Шевченківські дні в Глинянах

Ти нам залишив прагнення високі,

Шляхи священні, по яких іти

Твого сумління й мужності уроки

Ми бережем і будем берегти.

                                  Микола Палієнко

  Традиційно в березні ми вшановуємо Тараса Григоровича Шевченка. Сьогодні 13 березня в Народному домі м. Глиняни відбувся святковий концерт присвячений 202 річниці з дня народження великого Кобзаря. Працівниками нашої бібліотеки в залі Народного дому було оформлено книжкову виставку «Шевченко – духовна вершина України».

 

202-га річниця з дня народження Т. Шевченка

           То була дивовижна зоря:
          На убогу і світом забуту,
          Щоб її до життя повернути,
          Бог послав Кобзаря.
                            Є. Сверстюк

Українська земля щедра на знаменитих людей: державних діячів, митців, учених. Та батьком нації називають лише Тараса Шевченка. П. Куліш з цього приводу сказав: «Були в нас на Вкраїні великі  воїни, були великі правителі, а ти став вище за всіх їх, і сім’я рідна в тебе найбільша. Ти-бо, Тарасе, вчив нас не людей із свого світу згоняти, не городи і села опановувати: ти вчив нас правди святої животворящої…»

Шевченка шанують в усіх куточках планети: у Буенос-Айресі (Аргентина), Мінську (Білорусь), Прудентополі (Бразилія), Римі (Італія), Мангишлаку (Казахстан), Вінніпезі (Канада), Тирасполі (Молдова), Варшаві (Польща), Москві (Росія), Вашингтоні (США), Ташкенті (Узбекистан) споруджені йому пам’ятники.

Тарас Шевченко бачив свою Україну незалежною державою в «сем’ї вольній новій» народів, вірив в утвердження животворящої правди між людьми. А для українців його «Кобзар» став пам’ятником Україні, що сягає духовного неба і спонукає людину поринати до нього.

До 202 річниці з дня народження Тараса Григоровича Шевченка в нашій бібліотеці було оформлено книжкову виставку: «Шевченко – духовна вершина України» та проведено літературний вечір «Його благословила доля славою святою». 

Міжнародний жіночий день

8 Березня – Міжнародний жіночий день. Він збігається з початком весни. У наш час його відзначають як свято дівчат, жінок, свято матерів. А започатковане воно було в 1910 р. на ІІ Міжнародній конференції жінок-соціалісток у Копенгагені на пропозицію Клари Цеткін. Його було вирішено проводити щорічно як день солідарності жінок усіх країн у боротьбі за свої права.

Цей день визнається Організацією Об'єднаних Націй, в багатьох країнах світу його встановлено державним святом.

8 березня є офіційним вихідним днем в Азербайджані, Анголі, Білорусі, Буркіна-Фасо, В'єтнамі, Грузії, КНДР, Казахстані, Камбоджі, Киргизстані, Китаї, Конго, Лаосі, Македонії, Молдові, Монголії, Непалі, Таджикистані, Туркменістані, Росії, Уганді, Україні.

Окремі діячі православної церкви (як і деяких інших релігійних спільнот світу) не визнають свято 8 Березня з огляду на його політичне походження.

Вперше цей день відзначили у 1911 р. у Німеччині, Австрії Швейцарії та Данії. Вшануймо і ми свято, що приходить до нас із першим співом пташок, першими весняними квітами, чарівними усмішками на обличчях наших мам та бабусь.

Микола Костянтинович Реріх колись сказав такі слова: “Коли у домі важко, тоді звертаються до жінки. Коли більше не допомагають розрахунки та обчислення, коли ворожнеча та взаємне руйнування сягають межі, тоді приходять до жінки. Коли злі сили беруть гору, тоді кличуть жінку”.

Є така легенда. Після того, як до Бога звернувся чоловік і заявив про свою нудьгу, Бог вирішив створити жінку. Після нетривалих роздумів став створювати жінку з кількох яскравих променів сонця, всіх чарівних фарб зорі, задумливого смутку місяця, краси лебедя, граціозності газелі, притягальної сили магніту. Він змішав усе разом, а потім додав туди холодного мерехтіння зірок, ревнощів тигриці, отрути змії та безпощадної стихії. Оформив постать і вдихнув у неї життя. Цю жінку Бог передав чоловікові, промовивши при цьому: “Бери її такою, якою вона вийшла, і не намагайся її переробити, будь щасливим з нею протягом життя і терпи муки від неї до самої смерті”. Це легенда-жарт. Але є в ній частка істини. Жінка — це одвічний біль і одвічна втіха. Вона може перетворити життя і на рай, і на пекло.