День слов’янської писемності і культури

   Щорічно 24 травня у всіх слов’янських країнах урочисто прославляють святих Кирила і Мефодія - творців слов’янської писемності.

   24 травня православна церква згадує святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія. Брати були православними ченцями, слов’янську абетку створили у грецькому монастирі.

   Слов’янська писемність була створена в IX столітті, близько 862 року. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій.

   Кирило створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки - глаголиця і кирилиця.

   В Україні День слов’янської писемності й культури встановлено відповідно до Указа Президента України від 17 вересня 2004 року № 1096/2004 і відзначається щорічно 24 травня.

День Героїв

 

На  вірність Вкраїні вони присягли –

Народу, батьківській землі

І зброю у руки тому тільки взяли,

Щоб честь захистити її.

В четверту неділю травня Львівщина відзначає День Героїв. У цей день згадують солдатів національно-визвольної боротьби, які поклали життя за свободу України. В різні часи нашу Батьківщину захищали: воїни Київської Русі, козаки, під керівництвом гетьманів, січові стрільці, борці за свободу, партизанські загони, солдати УПА, УНР і ОУН. Зараз Україну захищають воїни в зоні АТО.

Заслужена слава пустелею бродить,

Заслужена слава не завжди приходить.

Слава, мов айстри, цвіте восени,

Часто – по смерті, після війни.

До слави немає прямої дороги,

Слава-зоря, що не світить під ноги.

                                   В. Косовський

До Дня Героїв в нашій бібліотеці було оформлено книжкову виставку «Хто за свободу вийшов проти смерті, тому немає смерті на землі» та 22 травня було проведено годину цікавих повідомлень «Слава героям на віки віків». Участь в заході взяли учні 8-А класу Глинянської ЗОШ.

День вишиванки

   У культурі практично будь-якого народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. Вишиванка - яскравий приклад і підтвердження цьому. Історія вишиванки своїми витоками сягає в незапам’ятні часи. Ще за свідченням знаменитого давньогрецького історика, географа і мандрівника Геродота, елементами вишиванки був прикрашений одяг скіфів, які проживали в наших землях в період VIII ст. до н. е. - IV ст. н. е. Знаменитий арабський мандрівник X ст. у своїх розповідях також згадує про русів, які носили вишитий одяг. У ході сучасних досліджень, наприклад, на Черкащині були знайдені срібні бляшки з фігурками чоловіків, датування знахідок VI ст., дослідження яких показали ідентичність елементів одягу і орнаменту вишивки українського народного костюма XVIII-XIX століть.

   День вишиванки - поки ще не офіційне і відносно нове народне свято, покликане до сприяння єдності і культурного відродження всього багатонаціонального українського народу. Воно відзначається в третій четвер травня.

   Цього року День вишиванки припав на 19 травня.

   До свята також долучилися і працівники бібліотеки.

Міжнародний день сім’ї

Коли зневажаються основні права однієї сім'ї — єдність всієї людської сім'ї, членами якої вони є, перебуває під загрозою.

Кофі Аннан

Це свято встановлене в 1993 році Генеральною Асамблеєю ООН для того, щоб об’єднати родини всього світу і привернути увагу громадськості до багатьох проблем сім’ї.

ООН розглядає сім’ю як основний елемент суспільства, тому, вважають в організації, коли зневажаються права однієї сім’ї, під загрозою знаходиться все людство. Проголошення міжнародного дня сім’ї стимулювало проведення ряду пропагандистських заходів, включаючи національні дні родини.

Однією з найбільших цінностей людини є любов. Саме в ній відкривається людська особистість, радість применшення себе заради того, кого кохаєш, радість продовження себе. Усе це втілилося в такому соціальному інституті як родина, сім’я.

Слово «родина» походить від кореня «род», «рід», що говорить саме за себе. «Сім’я» має відношення до «семені» та продовження роду, тобто народження і виховання дітей, яке традиційно вважається основним призначенням створення сім’ї.

Родина була і залишається хранителькою духовних цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. З родини починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Тому тандем сім’ї і держави – необхідна передумова процвітання і добробуту його громадян.

День пам’яті жертв політичних репресій

Такої світ не знав тюрми

… Не знав такого ще розбою,

А ми лишалися людьми.

А ми лишалися собою.

Боролися за волю ми

І правда нам була за зброю.

Тому лишалися людьми,

Тому лишалися собою…

                        І. Матещук

Жахливий окупаційний терор в Україні після приходу до влади більшовиків, політика фізичного винищування міліонів українців, голодомор Кагановича, стратегічний план «великого переселення народів», за яким тиран Сталін надумав поступити із західно-українським населенням так, як це зробив він з кримськими татарами, свавільне придушення щонайменшого національного спротиву – це складові нечуваного злочину в історії людства, ім’я якому – народовбивство.

На подвірї тюрми Лонцькогона ніч заводили трактор, і по кабінетам озвірілі війною і режимом слідчі чинили розправу над жертвами. Моторошно ставало на душі, коли через рев мотора доносився розпачливий жіночий крик.

До сьогодні тяжко збагнути, як вони вистояли. І ті, що життя віддали в безнадійній ситуації, і ті, що пішли на довгу і повільну смерть по таборах. Але це правда. Вони вистояли і з честю пройшли через великі муки, смерть, дистрофію, всю тодішню безвихідь. Вистояли у своєму патріотизмі, у своєму праведному націоналізмі.

Сьогодні наше завдання згадати їх хоча б за прізвищем, хоча б за світлиною, хоча б за іменем чи «псевдо», бо ж мусять постати з небуття, їх безсмертні душі, щоб висока ідея, за яку вони йшли на муки і смерть, освітлювала шлях сьогоднішнім поколінням.

Тим, що впали за волю,

Ми клянемось сьогодні,

Що не будем, не будем рабами

І не будем носити ярма!

                      Є. Войцехович

До дня пам’яті жертв політичних репресій в нашій бібліотеці оформлено книжкову виставку «Великі жертви твої Україно».

День пам'яті та примирення

Ніхто не забутий.

На полі ніхто не згорів:

Солдатські портрети

На вишитих крилах
      пливуть…

І доки є пам’ять 
      в людей,

І живуть матері,

Допоти й сини,

Що спіткнулись 
      об кулі, живі!

             Б. Олійник

Напевне, жодна інша історична подія не залишила такої глибокої рани в пам’яті народній і душах людських, як Друга світова війна - війна небувалих масштабів, що розколола і перебудувала не тільки світ, а й змінила цілі епохи.

Чи не найбільший свій чорний і кривавий слід залишила вона в Україні. На плаху війни, у вир якої українці потрапили не за власної волі, було покладено неосяжно велику кількість людських життів її синів і дочок. За різними підрахунками, Україна в роки війни втратила загиблими і померлими внаслідок бойових дій, окупації, репресій, голоду, епідемій і хвороб від 7 до 10 млн. людей.

Сьогодні, коли маємо незалежну державу, ми можемо об’єктивно осмислити колонізаторську суть, чужоземних режимів, ми дали їм належну оцінку і повертаємо майже з небуття свою націю. Набагато важче повернути з безвісті кожну конкретну людину – з її прізвищем та ім’ям, роком народження та селом, яке привело її на світ, з подіями та стражданнями, котрі випали на її долю, з датою загибелі, ув’язнення, депортації…

Друга світова війна була для народу України війною на звільнення від окупаційних режимів нацистської Німеччини і комуністичного СРСР.

Не маючи власної держави, українці воювали в рядах Червоної Армії проти гітлерівських загарбників, в рядах німецької армії проти комуністичної диктатури і в Українській Повстанській Армії за свободу і незалежність України. 

Кожен має право на власні спогади, але нікому не можна дозволяти відкритих зневажливих висловлювань стосовно будь-якої сторони колишнього конфлікту: радянської, німецької, польської чи УПА.

До днів пам’яті і примирення та Дня Перемоги в нашій бібліотеці було оформлено книжкову виставку «День пам’яті та надії», а також проведено день пам’яті «Маки червоні – то пам'ять героям, маки червоні – то вічне життя». Участь в заході взяли учні 8-А класу Глинянської школи та заступник директора по виховній роботі Блонська І. М.

Берегиня роду і держави

   

   І коли доведеться долати

   Нам життєві стежини круті,

   То завжди пам’ятаймо, 

   що мати

   Нашим ангелом є у житті.

                         М. Демчук

   

   Мама! Це хвилююче, бентежне і магічне слово у кожного на вустах. Це слово безсмертне і великозначне. Воно найрідніше з усіх слів, воно найперше. Це велике слово подаровано людям Богом як духовне джерело, як сонце, що освічує морок, як вода, що вгамовує спрагу, як повітря, що окрилює. У серце матері Господь уклав закон природної материнської любові, яка проявляється взаємно у матері та дитини.

   Господь дав людям не тільки земну матір, яка приводить на світ немовля, а й небесну — Пресвяту Богородицю, яка опікується всіма людьми. Заступниця Матір Божа завжди у серцях і молитвах матерів, вона їх порадниця і духовна матінка. Виливаючи свої болі та страждання, ділячись радостями та удачами, матері прославляють Благо­словенну поміж жінками, просять помилування та здоров'я, несуть дяку за Сина та милосердя.

   Відколи існує рід людський, відколи зародилася Україна, відтоді жінка-матір є берегинею сім'ї, дому. Це вона тихою колисковою оберігає сон дітей своїх у дитячі літа, це вона вчить їх жити чесно і правдиво, наставляє і допомагає, будить совість та береже від нещасть та ганьби. Мати берегла і народну долю. У часи лихоліть вона підносила дух і совість своїх дітей, сповнюючи їх гордістю та відвагою. Це її згорьовані очі йшли за своїми синами по всіх многотрудних дорогах, не давали забути, чиї вони діти. Без матері-берегині не було б і українських свят, обрядів, звичаїв, традицій. Це її пісні, танці, колядки, веснянки, забави-жарти передаються із покоління в покоління. Це її вишиті рушники, серветки, сорочки віками прикрашають українську хату. Це її писанки, дзбани, намиста, які вона викарбовувала і вимальовувала, перейшли через всі тортури та стали національною гордістю. Жінка-українка славиться і веселою вдачею, і працьовитістю, і мужністю та ніжністю, вона славиться неповторною вродою, рукодільництвом та вродженою милосердністю, гостинністю та добротою.

   І все це може і дає Богом дана — українська матір. Під її крилом і дахом виростають діти, вона виряджає їх у світ краси і науки, вона вболіває за них і молиться. Мати-українка нероздільна зі своєю ненькою Україною. Матінка-Україна пробуджує ті ж почуття, що і рідна мама. Заради неї діти йдуть у бій, борються з ворогом, з її ім'ям стають до святого причастя, просять благословення перед обидвома матерями, коли вінчаються.

   У травні, коли світ повен яблуневим цвітінням, а людські душі сподівань і надій, висловлюємо щиру подяку материнській самопожертві, відзначаємо День Матері. Травень — це місяць Пречистої Діви Марії, яка благословила в Хресний путь свого Сина, Спасителя людства. Тому травень і став символом вшанування материнства. Ця відроджена традиція допомагає дбайливіше ставитися до батьків, вшановувати маму, вчить дітей бути чуйними, уважними, вдячними.

   Хто ж започаткував це прекрасне Свято Матері? Воно зародилося в Америці у Філадельфії у 1908 році та дістало визнання і офіційного статусу у 1914 році. Маленька американка Анна Джервіс втратила свою маму в молодому віці. Душевні переживання дівчини були настільки сильними, що вона звернулася до сенаторів та в державні органи з клопотаннями про вшанування всіх матерів. І її турбота не залишилася поза увагою. День Матері був визнаний офіційним державним святом. Після першої світової війни його почали відзначати в країнах Європи.

   Серед української громади День Матері вперше влаштував Союз українок Канади у 1928 році. А наступного року це свято відзначалося вже у Галичині, зокрема у Львові. Ініціатором його проведення була Олена Кісілевська — редактор тижневика «Жіноча доля». Цю ініціативу підтримали «Союз українок» Галичини, «Просвіта», «Рідна школа». В Галичині цю іскру підхопили всі свідомі люди. Роль жінки знов була піднята, молоде покоління поверталося до давніх цінностей у житті, почало визнавати моральні засади правди і добра. Та і як не вшанувати матір — продовжувачку роду людського, берегиню не тільки родини, а й нації та держави?

   Тож вітаймо матерів, любімо їх, шануймо, бережімо, піклуймося про них. Зробімо для матерів свято душі, усмішок, взаєморозуміння, справедливості та ВЕЛИКОЇ ЛЮБОВІ. І нехай жінка-матір відчує це Свято весни не тільки в подарунках і привітаннях, а й на ділі, у конкретній допомозі.

   Згадаймо вдів, сиріт, згадаймо одиноких і самотніх, згадаймо хворих та калік, злиденних та скривджених. Згадаймо не лише тих, хто з нами, а й тих, хто у нашій пам'яті, кого вже нема серед нас. Відправмо панахиди, запалімо свічки, поклонімся всім покійним матерям і помолімся за них, принесім до їх могил квіти...

   Благослови ж нас, Боже, бути гідними дітьми матерям нашим! Дай нам розуму і хисту служити їм! Дай нам сили й снаги оберегти і заступити їх у лиху годину! Благословім наших матерів за любов і доброту, за мужність та ніжність!

Воскресіння Христове

Христос Воскрес! Співає вся природа,

Величний гімн полинув до небес.

Хоч він помер — з любові до народу,

Із гробу встав, у величі воскрес.

Христос Воскрес! Яка велична днина!

Яка любов, і ласка, і краса!

Віддав Господь улюбленого Сина,

Щоб людям всім відкрити небеса.

Христос Воскрес! Радійте нині, друзі!

Сповнилося найбільше із чудес.

Пропала тьма, і сонце правди світить!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

                                             

                                           Іванна Савицька

   До Великодніх свят в нашій бібліотеці оформлено тематичну виставку "Срібні дзвони Великодня".

Зі святом Великодня