Такої світ не знав тюрми
… Не знав такого ще розбою,
А ми лишалися людьми.
А ми лишалися собою.
Боролися за волю ми
І правда нам була за зброю.
Тому лишалися людьми,
Тому лишалися собою…
І.
Матещук
Жахливий окупаційний терор в
Україні після приходу до влади більшовиків, політика фізичного винищування
міліонів українців, голодомор Кагановича, стратегічний план «великого
переселення народів», за яким тиран Сталін надумав поступити із
західно-українським населенням так, як це зробив він з кримськими татарами, свавільне
придушення щонайменшого національного спротиву – це складові нечуваного злочину
в історії людства, ім’я якому – народовбивство.
На подвірї тюрми Лонцькогона ніч
заводили трактор, і по кабінетам озвірілі війною і режимом слідчі чинили
розправу над жертвами. Моторошно ставало на душі, коли через рев мотора
доносився розпачливий жіночий крик.
До сьогодні тяжко збагнути, як
вони вистояли. І ті, що життя віддали в безнадійній ситуації, і ті, що пішли на
довгу і повільну смерть по таборах. Але це правда. Вони вистояли і з честю
пройшли через великі муки, смерть, дистрофію, всю тодішню безвихідь. Вистояли у
своєму патріотизмі, у своєму праведному націоналізмі.
Сьогодні наше завдання згадати їх хоча б за прізвищем, хоча б за світлиною,
хоча б за іменем чи «псевдо», бо ж мусять постати з небуття, їх безсмертні
душі, щоб висока ідея, за яку вони йшли на муки і смерть, освітлювала шлях
сьогоднішнім поколінням.
Тим, що впали за волю,
Ми клянемось
сьогодні,
Що не
будем, не будем рабами
І не
будем носити ярма!
Є.
Войцехович
До дня пам’яті жертв політичних репресій в нашій бібліотеці оформлено
книжкову виставку «Великі жертви твої Україно».
Немає коментарів:
Дописати коментар