День пам'яті жертв голодоморів

Пекельні цифри і слова
У серце б’ють, неначе молот,
Немов прокляття ожива,
Роки ті чорні, голод...голод...
У люті сталінській страшній
Тінь смерті шастала по стінах.
...мільйонів. Боже мій!
Недолічилась Україна.
В історії ж пером швидким
Писались гімни і хорали,
А ці пекучі сторінки
З історії повикидали.
В руках, що виростили хліб,
Не залишили і зернини.
Ні, рід наш в горі не осліп,
Ти все згадаєш, Україно!
Згадай усе ти, щоб воздать
Близьким і дальнім людоморам.
Хоч радість легше пам’ятать,
Та треба пам’ятать і горе.

На українських землях найдавніші згадки про голодомор датуються епохою Київської Русі. Тоді вони були викликані природно-кліматичними умовами і мали регіональний характер. В пізніші часи регіонами, які найчастіше охоплював голод, були Полісся, степова Україна та гірські райони Карпат.

Особливо трагічним був для українського населення голодомор 1932-1933 років, який став наслідком застосованого під час колективізації сільського господарства терору голодом.

Під час хлібозаготівель узимку 1931-32р.р. багатьох колгоспах викачали навіть продовольче і насіневе зерно. В десятках районів України спалахнув голод із численними випадками людоїдства. Смертність на селі за перші шість місяців 1932р. перевищила звичайні показники на 150тис. чол. Аби запобігти втечі голодуючих за межі УСРР, на кордонах республіки були розміщені загороджувальні загони. У грудні 1932р. в СРСР була запроваджена система внутрішніх паспортів, але тільки для населення міст і новобудов. Селяни своїм безпаспортним статусом примусово прив’язувалися до землі. Голодомор призвів до загибелі в межах УСРР близько 3,5млн. селян. 

До дня пам’яті жертв голодоморів в Україні в нашій бібліотеці оформлено книжково-тематичну виставку “Голодомор – страшна і трагічна сторінка нашого народу” і проведено вечір – реквієм: “Розіп’ята душа на хресті всевишньої печалі” та перегляд літератури “Тернова дорога України”.

День Гідності та Свободи

Не будь ти байдужим

На рідній землі,

Прокинься, зневажений, нині,

Бо в єдності сила,

Народе ти мій!

І правда твоя – в Україні!

М. Гавриш

Ще вчора кожен громадянин України мав своє життя. У якому, здавалося, не було місця для подвигу, але прийшла вогняна зима 2013-2014-го, і тисячі українців опинилися у вирі Революції Гідності, яка змінила життя країни та життя кожного українця.

Сьогодні ми відзначаємо другу річницю Революції Гідності, яка назавжди ввійшла в історію як День Гідності та Свободи.

До відзначення дня Гідності та Свободи в нашій бібліотеці оформлено книжково-тематичну виставку: «Вічна слава безсмертю хоробрих, які кличуть на подвиг живих».

День української писемності та мови

Багато є в тобі щедрот,

Моя Вкраїно чорноброва.

І лиш народ тоді народ,

Як є у нього рідна мова.

                                        В. Вихрущ

День української писемності та мови – свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. За православним календарем – це день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця.

Свято встановлено 9 листопада 1997 року, коли Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахування важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ №1241/97 «Про День української писемності та мови». В Указі зазначено: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця».

Мова то не просто слова, звуки. Це - голос народу. Втрата мови веде до зникнення самої нації. Тому наш народ протягом віків вів боротьбу за її збереження.

Скорботний календар української мови

1720 рік-російський цар Петро Перший заборонив друкувати книги українською мовою.

1769 рік-видано розпорядження російської церкви про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

1775 рік-зруйновано Запорозьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1862 рік-закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячи української культури.

1863 рік-указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

1876 рік-указ російського царя Олександра Другого про заборону друкування нот українських пісень.(Емський указ)

1884 рік-закрито всі українські театри.

1908 рік-вся культурна і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою, "могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности Российской империи."

1914 рік-російський цар Микола Другий ліквідовує українську пресу-газети й журнали.

1938 рік-сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

1983 рік-видано постанову про так зване посилення вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на 2 групи-російські і українські, що привело до нехтування рідною мовою багатьма українцями.

1989 рік-видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на другий план.

На відзначення дня української писемності і мови в нашій бібліотеці оформлено книжкову виставку: «Мова – державності основа» та проведено свято «Мова – це історія народу. В ній відбито все його життя», а також перегляд літератури: «Доля мови – доля народу».

Мова рiдна, слово рiдне!

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камiнь має.

Як же мову ту забути,

Що нею учила

Нас всiх ненька говорити,

Ненька наша мила.

Ой, шануйте, поважайте

Рiднесеньку мову,

I навчайтесь розмовляти

Своїм рiдним словом.

Мова рідна, слово рідне!

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

                           С. Воробкевич

Маркіян Шашкевич

«Устань могутній Маркіяне, 

На п’єдестал століть устань!

Хай зір твій в будучність загляне

В часи нових ясних світань»

                                 Р. Братунь

Як Тарас Шевченко дав могутній поштовх своїм «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте», так і Маркіян Шашкевич пробудив Галичину своїм «Най свободоньки сонічко заблисне: ти не неволі син!». У літературі визначився М. Шашкевич як поет-новатор, творам якого притаманні чітко виражені національні мотиви, любов до рідного краю. Саме Маркіян Шашкевич у нашому краї першим відстояв життя українського слова, створивши абетку для школярів, випустивши у світ «Русалку Дністрову», яка стала першою заявкою народу Західної України про своє існування, про свою національну гідність. Це безстрашний отець Маркіян доносив Боже слово до своїх прихожан їх рідною, близькою кожному мовою. Він був генієм, взірцем, ідеалом багатьох поколінь українців. Таким залишається і для сучасників.

З метою збереження і передачі нащадкам кращих надбань національної культури нашою бібліотекою на початку листопада кожного року проводяться заходи по вшануванню пам’яті славного Маркіяна.

Цього року ми оформили книжкову виставку: «Будитель духу народного» та провели літературну годину «Для нас нащадків беріг він мову».

Ніколи не заросте стежка до Маркіяна Шашкевича. Слава його є справді всенародною. Він заслужив її, як і його сподвижники по «Руській трійці», що відстояли в лихі часи мову, гідність народу, відкрили простір для майбутнього розвитку культури на землі Прикарпатської України.

Явір на зрубі лежить,

Листя чорніє і в`яне…

В серці народному жить

Будеш повік, Маркіяне!

Наче сталева пила,

Душу підтяла зажура.

Завжди твоєю була

Доля народу похмура.

Ти заповів нам любов

До материнського слова.

В сяйві новітніх будов

Встала "Русалка Дністрова".

Ліс яворовий шумить,

Пісня дзвенить солов`їна,

Будеш, будителю, жить,

Доки живе Україна.

                    Д. Павличко

Результати місцевих виборів

Шановні жителі міста Глиняни та села Женів!

Повідомляємо вам, що 28.10.2015 р. Глинянською Територіальною Виборчою Комісією оприлюднено результати виборів міського голови Глинян та депутатів до Глинянської міської ради:

Міський голова – Шульга Ігор Зіновійович

Депутати Глинянської міської ради:

Вінярський Богдан Євгенович – по вул. Галана, Львівська бічна, Мирна, Січових Стрільців, Степова, пров. Степовий

Гарасимяк Мирослава Зіновіївна – по вул. Грушевського, Мічуріна, Перемишлянська

Джала Оксана Богданівна – перший номер Політична партія Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина"

Клебанюк Орест Юрійович – по вул. В. Стуса, Міцкевича, Сагайдачного, Сонячна, Супроновського, Філатова

Когут Тарас Богданович – по вул. Грушевського, Мічуріна, Перемишлянська

Кривоніс Людмила Михайлівна – по вул. Б. Хмельницького 29-49, Св. Анни

Кушка Олександра Ярославівна – по вул. Галицька, Франка, Лисенка, Лісна

Лемішка Володимир Ігорович – по вул. Мельники, Тарасова, Торгова

Максимук Лідія Петрівна - перший номер ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ "УКРАЇНСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ ПАТРІОТІВ – УКРОП"

Мацелюх Ігор Володимирович - по вул. Львівська 20-96

Машталер Микола Романович - перший номер ПАРТІЯ "БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА "СОЛІДАРНІСТЬ"

Паньків Ярослав Романович – по вул. Б. Хмельницького 2-28, Зелена

Полонський Сергій Петрович - перший номер Радикальна партія Олега Ляшка

Тимняк Михайло Михайлович - перший номер Політична партія Народний Рух України

Депутат Золочівської районної  ради:

Тимняк Людмила Данилівна - Золочівська районна організація політичної партії "Громадський рух "Народний контроль"

ЗУНР

Уночі проти 1 листопада 1918р. українські військові частини взяли під свій контроль усі головні пункти Львова. Над ратушею був піднятий синьо-жовтий національний прапор. 1 листопада Українська Національна Рада взяла владу в свої руки в Станіславі, Рава-Руській, Коломиї та інших містах Східної Галичини. Того ж дня австрійська влада у Львові погодилася на передачу влади Українській Національній Раді.

11 листопада 1918р. у Львові Українською Національною Радою був створений виконавчий орган влади (уряд) – Державний секретаріат. Його головою став К. Левицький, членами – В. Панейко, Л. Цегельський, Д. Виговький, С. Голубович та ін.

13 листопада Українською Національною Радою був затверджений тимчасовий Основний Закон, відповідно до якого за створеною Українською державою закріплювалася назва Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), визначалися її кордони, герб і прапор. Президентом ЗУНР було обрано Є. Петрушевича, главою уряду залишився К. Левицький. ЗУНР займала територію 70 тис. км. кв., її населення (6 млн) на 71% було українським.

ЗУНР проіснувала 257 днів. Реальне існування протягом восьми з половиною місяців національної галицької державності поставило на практичний грунт в українському русі гасло Соборної Української держави. Досвід ЗУНР підтвердив, що здобути і відстояти незалежну національну державу можливо тільки завдяки напрузі сил усіх соціальних верств і політичних сил нації.

ЗУНР увійшла в історію як героїчна сторінка у боротьбі українського народу за незалежність, вільний демократичний розвиток.

 До річниці з дня створення ЗУНР в нашій бібліотеці оформлено книжково – тематичну виставку: «ЗУНР – перший пагінець державності України», проведено історичну годину та перегляд літератури «ЗУНР – яскрава сторінка нашої історії».