День пам'яті Героїв Крут

Супроти хижої навали,

Супроти смерті - в стужу й сніг –
Ось тут вони, ось тут стояли,
І всього жменька - триста їх.

Стихали Києва хорали.
Його заслін - ці юнаки.
Ось тут - редут. Ось тут вмирали,

Приймали кулі і штики.
                                            (Петро Шкраб’юк «Бій під Крутами»)

Бій під Крутами - бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам'ятне на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва, що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.

Дорога від залізничної станції Крути веде до поля, де відбувався бій. Там стоїть пагорб, на якому височіє потрісканий від дощів та вітрів березовий хрест. На скромній табличці вигравірувано напис: «Тут береже Україна вічний сон молодих своїх синів, які загинули героїчною смертю в борні за її волю під Крутами».

В чистім полі, на роздоллі

Одинокий хрест стоїть;

Поле чисте по неволі:

Всі вчорашні муки, болі

В собі чорний гріб таїть.

Довгі роки ніхто не знав, що насправді відбулося під Крутами. Старі мешканці говорили, що тутешні люди боялися навіть згадувати те 29 січня. Жінки підходили до поля і непритомніли від побаченого. Чоловіки не могли стримати сліз. Люди хрестилися і розбігалися по домівках. Отак це криваве місиво з юних тіл лежало на вигоні обабіч села день чи два. А потім в Крутах почали з’являтися чужі підводи, - то заможніші батьки гімназистів, дізнавшись про трагічну смерть дітей, приїжджали хоч останки докупи позбирати. Плач і ридання стояли такі, що аж за село було чути. Декотрих впізнавали за вишивкою на сорочці. Хто з бідної родини був, то так і загинув невідомим.

Ось імена тих юнаків-крутянців, яких зберегла нам історія:

студенти університету Св. Володимира:

- Олександр Попович,

- Володимир Тульчин,

- Бопжо-Божинський,

- Андріїв,

- Дмитренко;

студенти Українського народного університету:

- Ісидор Пурік,

- Олександр Шерстюк,

- Омельченко (сотник куреня),

- Борозенко-Конончук,

- Головащук,

- Чижов,

- Сірик;

гімназисти:

- Євген Терновський,

- Микола Ганкевич,

- Василь Гнаткевич,

- Григорій Пінський,

- Юрій Дубницький,

- Павло Кольченко,

- Іван Сорокевич,

- Андрій Соколовський,

- Володимир Шульгин.

Вічна слава і світла пам’ять юним українцям, які холодної далекої зими 1918 року віддали свої життя, щоб сьогодні під мирним небом України ми були вільними, щасливими на рідній землі.

Минуть роки, століття, а пам’ять про юнаків-героїв не загине.

Ви за свободу гинули без скарги

Серед пожеж і руїн,

Вічна вам пам’ять, вічна вам слава

І наш доземний поклін.

До 98-ї річниці битви під Крутами працівниками нашої бібліотеки була проведена історична година «Крути – символ нації і честі».

Різдвяні свята в бібліотеці

Ми завжди покладаємо особливі й радісні надії на прихід зими. Саме взимку християни усього світу мають найбільше і найвеличніше свято – Різдво Христове.

Різдвяне свято увібрало в себе все краще з календарних обрядів нашого народу, коріння яких – у сивій давнині. Воно знаменує собою народження нового життя, оновлення людської душі, що повинна очиститися, виплекати в собі паростки на кращу будущину, освітитися благородними помислами ї з’єднатися з почуваннями всього народу.

До Різдвяних свят в нашій бібліотеці оформлено книжково-ілюстративну виставку «Різдвяні свята в Україні» і проведено урок народознавства «Коляда – дух землі» в якому брали участь учні Глинянської школи  та перегляд літератури «Січень крокує – свята дарує».

Своїм корінням колядки сягають в глиб далеких язичницьких віків і пов’язані з одним із головних свят наших предків – днем зимового сонцестояння, сонцевороту. Для давньої  людини воно знаменувало відновлення життєдайної сили сонця, перемогу світла і життя над зимовим мороком і омертвінням у природі. Свято супроводжувалося численними звичаями, ритуальними діями, обрядами, зокрема обходів дворів з величальними піснями і побажаннями – колядами.

З Різдвом Христовим!

Вітання з Новим роком!!!

Підписка періодичних видань на 2016 рік

  Працівники бібліотеки щиро вдячні приватним підприємцям м. Глиняни: Чарковському Олегу, Дулибі Людмилі, Сахман Любі, Гірняк Ігорю та Гаталяк Оксані, Бунді Володимиру, Василишин Тарасу, Клебанюк Оксані, Гвоздецькому Михайлу за допомогу в підписці періодичних видань: «Народне слово», «Наша Українська справа», «Експрес», «Моя сповідь», «Добрий лікар», «Порадник господаря», «Добре здоров’я», «Добрий господар», «Історія +», «Життя і жінка», «Неймовірні історії життя», «Жіночий порадник», «Найкращі жіночі історії».

Міжнародний день прав людини

«Знання права заслуговує найбільшої поваги»

Давньоримський юрист Ульпіан

Протягом ХХ ст. сталося ряд подій, які надовго, а можливо – і назавжди залишиться в пам’яті людства, в його історії. Однією з таких подій було прийняття 10 грудня 1948 р. в Парижі Генеральною Асамблеєю ООН Загальної декларації прав людини. Дата прийняття Загальної декларації щорічно відзначається у всьому світі, як Міжнародний день прав людини.

До цієї дати в нашій бібліотеці було оформлено книжкову виставку «Правознавство для всіх» та проведено годину правових знань: «Правила і закони у твоєму житті» для учнів 8 класу Глинянської школи.

День пам'яті жертв голодоморів

Пекельні цифри і слова
У серце б’ють, неначе молот,
Немов прокляття ожива,
Роки ті чорні, голод...голод...
У люті сталінській страшній
Тінь смерті шастала по стінах.
...мільйонів. Боже мій!
Недолічилась Україна.
В історії ж пером швидким
Писались гімни і хорали,
А ці пекучі сторінки
З історії повикидали.
В руках, що виростили хліб,
Не залишили і зернини.
Ні, рід наш в горі не осліп,
Ти все згадаєш, Україно!
Згадай усе ти, щоб воздать
Близьким і дальнім людоморам.
Хоч радість легше пам’ятать,
Та треба пам’ятать і горе.

На українських землях найдавніші згадки про голодомор датуються епохою Київської Русі. Тоді вони були викликані природно-кліматичними умовами і мали регіональний характер. В пізніші часи регіонами, які найчастіше охоплював голод, були Полісся, степова Україна та гірські райони Карпат.

Особливо трагічним був для українського населення голодомор 1932-1933 років, який став наслідком застосованого під час колективізації сільського господарства терору голодом.

Під час хлібозаготівель узимку 1931-32р.р. багатьох колгоспах викачали навіть продовольче і насіневе зерно. В десятках районів України спалахнув голод із численними випадками людоїдства. Смертність на селі за перші шість місяців 1932р. перевищила звичайні показники на 150тис. чол. Аби запобігти втечі голодуючих за межі УСРР, на кордонах республіки були розміщені загороджувальні загони. У грудні 1932р. в СРСР була запроваджена система внутрішніх паспортів, але тільки для населення міст і новобудов. Селяни своїм безпаспортним статусом примусово прив’язувалися до землі. Голодомор призвів до загибелі в межах УСРР близько 3,5млн. селян. 

До дня пам’яті жертв голодоморів в Україні в нашій бібліотеці оформлено книжково-тематичну виставку “Голодомор – страшна і трагічна сторінка нашого народу” і проведено вечір – реквієм: “Розіп’ята душа на хресті всевишньої печалі” та перегляд літератури “Тернова дорога України”.