Як не вистою,
здригнуся,
Захитаюся, мов тінь,
Пропаде навіки праця
Многих, многих
поколінь
Іван Франко
Ці слова Великого Каменяра
цілком логічно могли б бути лейтмотивом всього творчого, сподвижницького життя Бориса Григоровича
Возницького, видатного мистецтвознавця,
талановитого музейника сучасності, Лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка, академіка, Героя України,
воістину великого Українця, що понад півстоліття
невтомно визбирував безцінні національні скарби та творив самотужки новітню епоху в історії вітчизняної культури – епоху національного
відродження великого
європейського народу.
17 квітня працівниками нашої бібліотеки було проведено літературну мозаїку:
"Борис Возницький - славний галичанин" присвячену 90-ій річниці з дня
народження Бориса Григоровича Возницького. Під час заходу користувачі ознайомилися з біографією та музейним життям Бориса Григоровича, а також проведено ознайомлення працівників Глинянської міської Ради з книгою спогадів про Возницького «Борис Возницький, яким ми його пам’ятаємо», які були написані його друзями, колегами та співробітниками.
"Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану.
В барельєфах печалі
уже їм спинилася мить.
А підмайстри іще не
зробились майстрами.
А робота не жде. Її
треба робить".
Л. Костенко
Немає коментарів:
Дописати коментар