День вишиванки

   У культурі практично будь-якого народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. Вишиванка - яскравий приклад і підтвердження цьому. Історія вишиванки своїми витоками сягає в незапам’ятні часи. Ще за свідченням знаменитого давньогрецького історика, географа і мандрівника Геродота, елементами вишиванки був прикрашений одяг скіфів, які проживали в наших землях в період VIII ст. до н. е. - IV ст. н. е. Знаменитий арабський мандрівник X ст. у своїх розповідях також згадує про русів, які носили вишитий одяг. У ході сучасних досліджень, наприклад, на Черкащині були знайдені срібні бляшки з фігурками чоловіків, датування знахідок VI ст., дослідження яких показали ідентичність елементів одягу і орнаменту вишивки українського народного костюма XVIII-XIX століть.

   День вишиванки - поки ще не офіційне і відносно нове народне свято, покликане до сприяння єдності і культурного відродження всього багатонаціонального українського народу. Воно відзначається в третій четвер травня.

   Цього року День вишиванки припав на 19 травня.

   До свята також долучилися і працівники бібліотеки.

Міжнародний день сім’ї

Коли зневажаються основні права однієї сім'ї — єдність всієї людської сім'ї, членами якої вони є, перебуває під загрозою.

Кофі Аннан

Це свято встановлене в 1993 році Генеральною Асамблеєю ООН для того, щоб об’єднати родини всього світу і привернути увагу громадськості до багатьох проблем сім’ї.

ООН розглядає сім’ю як основний елемент суспільства, тому, вважають в організації, коли зневажаються права однієї сім’ї, під загрозою знаходиться все людство. Проголошення міжнародного дня сім’ї стимулювало проведення ряду пропагандистських заходів, включаючи національні дні родини.

Однією з найбільших цінностей людини є любов. Саме в ній відкривається людська особистість, радість применшення себе заради того, кого кохаєш, радість продовження себе. Усе це втілилося в такому соціальному інституті як родина, сім’я.

Слово «родина» походить від кореня «род», «рід», що говорить саме за себе. «Сім’я» має відношення до «семені» та продовження роду, тобто народження і виховання дітей, яке традиційно вважається основним призначенням створення сім’ї.

Родина була і залишається хранителькою духовних цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. З родини починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Тому тандем сім’ї і держави – необхідна передумова процвітання і добробуту його громадян.

День пам’яті жертв політичних репресій

Такої світ не знав тюрми

… Не знав такого ще розбою,

А ми лишалися людьми.

А ми лишалися собою.

Боролися за волю ми

І правда нам була за зброю.

Тому лишалися людьми,

Тому лишалися собою…

                        І. Матещук

Жахливий окупаційний терор в Україні після приходу до влади більшовиків, політика фізичного винищування міліонів українців, голодомор Кагановича, стратегічний план «великого переселення народів», за яким тиран Сталін надумав поступити із західно-українським населенням так, як це зробив він з кримськими татарами, свавільне придушення щонайменшого національного спротиву – це складові нечуваного злочину в історії людства, ім’я якому – народовбивство.

На подвірї тюрми Лонцькогона ніч заводили трактор, і по кабінетам озвірілі війною і режимом слідчі чинили розправу над жертвами. Моторошно ставало на душі, коли через рев мотора доносився розпачливий жіночий крик.

До сьогодні тяжко збагнути, як вони вистояли. І ті, що життя віддали в безнадійній ситуації, і ті, що пішли на довгу і повільну смерть по таборах. Але це правда. Вони вистояли і з честю пройшли через великі муки, смерть, дистрофію, всю тодішню безвихідь. Вистояли у своєму патріотизмі, у своєму праведному націоналізмі.

Сьогодні наше завдання згадати їх хоча б за прізвищем, хоча б за світлиною, хоча б за іменем чи «псевдо», бо ж мусять постати з небуття, їх безсмертні душі, щоб висока ідея, за яку вони йшли на муки і смерть, освітлювала шлях сьогоднішнім поколінням.

Тим, що впали за волю,

Ми клянемось сьогодні,

Що не будем, не будем рабами

І не будем носити ярма!

                      Є. Войцехович

До дня пам’яті жертв політичних репресій в нашій бібліотеці оформлено книжкову виставку «Великі жертви твої Україно».

День пам'яті та примирення

Ніхто не забутий.

На полі ніхто не згорів:

Солдатські портрети

На вишитих крилах
      пливуть…

І доки є пам’ять 
      в людей,

І живуть матері,

Допоти й сини,

Що спіткнулись 
      об кулі, живі!

             Б. Олійник

Напевне, жодна інша історична подія не залишила такої глибокої рани в пам’яті народній і душах людських, як Друга світова війна - війна небувалих масштабів, що розколола і перебудувала не тільки світ, а й змінила цілі епохи.

Чи не найбільший свій чорний і кривавий слід залишила вона в Україні. На плаху війни, у вир якої українці потрапили не за власної волі, було покладено неосяжно велику кількість людських життів її синів і дочок. За різними підрахунками, Україна в роки війни втратила загиблими і померлими внаслідок бойових дій, окупації, репресій, голоду, епідемій і хвороб від 7 до 10 млн. людей.

Сьогодні, коли маємо незалежну державу, ми можемо об’єктивно осмислити колонізаторську суть, чужоземних режимів, ми дали їм належну оцінку і повертаємо майже з небуття свою націю. Набагато важче повернути з безвісті кожну конкретну людину – з її прізвищем та ім’ям, роком народження та селом, яке привело її на світ, з подіями та стражданнями, котрі випали на її долю, з датою загибелі, ув’язнення, депортації…

Друга світова війна була для народу України війною на звільнення від окупаційних режимів нацистської Німеччини і комуністичного СРСР.

Не маючи власної держави, українці воювали в рядах Червоної Армії проти гітлерівських загарбників, в рядах німецької армії проти комуністичної диктатури і в Українській Повстанській Армії за свободу і незалежність України. 

Кожен має право на власні спогади, але нікому не можна дозволяти відкритих зневажливих висловлювань стосовно будь-якої сторони колишнього конфлікту: радянської, німецької, польської чи УПА.

До днів пам’яті і примирення та Дня Перемоги в нашій бібліотеці було оформлено книжкову виставку «День пам’яті та надії», а також проведено день пам’яті «Маки червоні – то пам'ять героям, маки червоні – то вічне життя». Участь в заході взяли учні 8-А класу Глинянської школи та заступник директора по виховній роботі Блонська І. М.

Берегиня роду і держави

   

   І коли доведеться долати

   Нам життєві стежини круті,

   То завжди пам’ятаймо, 

   що мати

   Нашим ангелом є у житті.

                         М. Демчук

   

   Мама! Це хвилююче, бентежне і магічне слово у кожного на вустах. Це слово безсмертне і великозначне. Воно найрідніше з усіх слів, воно найперше. Це велике слово подаровано людям Богом як духовне джерело, як сонце, що освічує морок, як вода, що вгамовує спрагу, як повітря, що окрилює. У серце матері Господь уклав закон природної материнської любові, яка проявляється взаємно у матері та дитини.

   Господь дав людям не тільки земну матір, яка приводить на світ немовля, а й небесну — Пресвяту Богородицю, яка опікується всіма людьми. Заступниця Матір Божа завжди у серцях і молитвах матерів, вона їх порадниця і духовна матінка. Виливаючи свої болі та страждання, ділячись радостями та удачами, матері прославляють Благо­словенну поміж жінками, просять помилування та здоров'я, несуть дяку за Сина та милосердя.

   Відколи існує рід людський, відколи зародилася Україна, відтоді жінка-матір є берегинею сім'ї, дому. Це вона тихою колисковою оберігає сон дітей своїх у дитячі літа, це вона вчить їх жити чесно і правдиво, наставляє і допомагає, будить совість та береже від нещасть та ганьби. Мати берегла і народну долю. У часи лихоліть вона підносила дух і совість своїх дітей, сповнюючи їх гордістю та відвагою. Це її згорьовані очі йшли за своїми синами по всіх многотрудних дорогах, не давали забути, чиї вони діти. Без матері-берегині не було б і українських свят, обрядів, звичаїв, традицій. Це її пісні, танці, колядки, веснянки, забави-жарти передаються із покоління в покоління. Це її вишиті рушники, серветки, сорочки віками прикрашають українську хату. Це її писанки, дзбани, намиста, які вона викарбовувала і вимальовувала, перейшли через всі тортури та стали національною гордістю. Жінка-українка славиться і веселою вдачею, і працьовитістю, і мужністю та ніжністю, вона славиться неповторною вродою, рукодільництвом та вродженою милосердністю, гостинністю та добротою.

   І все це може і дає Богом дана — українська матір. Під її крилом і дахом виростають діти, вона виряджає їх у світ краси і науки, вона вболіває за них і молиться. Мати-українка нероздільна зі своєю ненькою Україною. Матінка-Україна пробуджує ті ж почуття, що і рідна мама. Заради неї діти йдуть у бій, борються з ворогом, з її ім'ям стають до святого причастя, просять благословення перед обидвома матерями, коли вінчаються.

   У травні, коли світ повен яблуневим цвітінням, а людські душі сподівань і надій, висловлюємо щиру подяку материнській самопожертві, відзначаємо День Матері. Травень — це місяць Пречистої Діви Марії, яка благословила в Хресний путь свого Сина, Спасителя людства. Тому травень і став символом вшанування материнства. Ця відроджена традиція допомагає дбайливіше ставитися до батьків, вшановувати маму, вчить дітей бути чуйними, уважними, вдячними.

   Хто ж започаткував це прекрасне Свято Матері? Воно зародилося в Америці у Філадельфії у 1908 році та дістало визнання і офіційного статусу у 1914 році. Маленька американка Анна Джервіс втратила свою маму в молодому віці. Душевні переживання дівчини були настільки сильними, що вона звернулася до сенаторів та в державні органи з клопотаннями про вшанування всіх матерів. І її турбота не залишилася поза увагою. День Матері був визнаний офіційним державним святом. Після першої світової війни його почали відзначати в країнах Європи.

   Серед української громади День Матері вперше влаштував Союз українок Канади у 1928 році. А наступного року це свято відзначалося вже у Галичині, зокрема у Львові. Ініціатором його проведення була Олена Кісілевська — редактор тижневика «Жіноча доля». Цю ініціативу підтримали «Союз українок» Галичини, «Просвіта», «Рідна школа». В Галичині цю іскру підхопили всі свідомі люди. Роль жінки знов була піднята, молоде покоління поверталося до давніх цінностей у житті, почало визнавати моральні засади правди і добра. Та і як не вшанувати матір — продовжувачку роду людського, берегиню не тільки родини, а й нації та держави?

   Тож вітаймо матерів, любімо їх, шануймо, бережімо, піклуймося про них. Зробімо для матерів свято душі, усмішок, взаєморозуміння, справедливості та ВЕЛИКОЇ ЛЮБОВІ. І нехай жінка-матір відчує це Свято весни не тільки в подарунках і привітаннях, а й на ділі, у конкретній допомозі.

   Згадаймо вдів, сиріт, згадаймо одиноких і самотніх, згадаймо хворих та калік, злиденних та скривджених. Згадаймо не лише тих, хто з нами, а й тих, хто у нашій пам'яті, кого вже нема серед нас. Відправмо панахиди, запалімо свічки, поклонімся всім покійним матерям і помолімся за них, принесім до їх могил квіти...

   Благослови ж нас, Боже, бути гідними дітьми матерям нашим! Дай нам розуму і хисту служити їм! Дай нам сили й снаги оберегти і заступити їх у лиху годину! Благословім наших матерів за любов і доброту, за мужність та ніжність!

Воскресіння Христове

Христос Воскрес! Співає вся природа,

Величний гімн полинув до небес.

Хоч він помер — з любові до народу,

Із гробу встав, у величі воскрес.

Христос Воскрес! Яка велична днина!

Яка любов, і ласка, і краса!

Віддав Господь улюбленого Сина,

Щоб людям всім відкрити небеса.

Христос Воскрес! Радійте нині, друзі!

Сповнилося найбільше із чудес.

Пропала тьма, і сонце правди світить!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

                                             

                                           Іванна Савицька

   До Великодніх свят в нашій бібліотеці оформлено тематичну виставку "Срібні дзвони Великодня".

Зі святом Великодня